Корисна інформація жінкам
Попереду один із найбільш хвилюючих періодів у вашому житті. Також це період змін, роздумів та сподівань. А ще, звісно ж, підготовки, адже стільки всього треба встигнути до пологів та до появи на цей світ маленької людини.
Ультразвукове дослідження
Ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого тазу дозволяє отримати зображення тканин та органів, які розташовані у нижніх відділах черевної порожнини та малого тазу.
В гінекології найчастіше це обстеження застосовують для оцінки стану та структури матки, шийки матки, яєчників, маткових (фаллопієвих труб), навколоматкового простору та сечового міхура (при його достатньому наповненні).
Даний метод діагностики є високоінформативним, абсолютно безпечним та безболісним.
УЗД можна застосовувати необхідну кількість разів без будь-якої шкоди для жіночого організму.
Оптимальний час для проходження УЗД органів малого тазу у жінок визначається залежно від мети діагностики.
Види УЗД в гінекології
УЗД в гінекології може виконуватись декількома способами. В нашому відділенні застосовуються такі види діагностики:
– Трансабдомінальне УЗД (проводиться через стінку живота);
– Трансвагінальне УЗД (здійснюється за допомогою введення датчика в піхву).
Підготовка до УЗД органів малого таза у жінок буде відрізнятися в залежності від способу обстеження.
Трансабдомінальне УЗД проводиться при наповненому сечовому міхурі. Для того щоб дослідження пройшло якомога якісніше, за 1,5 – 2 години перед дослідженням необхідно випити близько 1 літра рідини.
До трансвагінального УЗД також необхідна деяка підготовка. Рекомендовано перед обстеженням виключити з раціону харчування продукти, що сприяють газоутворенню. Процедура проводиться на порожній сечовий міхур, тому необхідно помочитися перед процедурою.
УЗД малого тазу призначається в таких випадках:
§ при скаргах на біль внизу живота;
§ при нерегулярному менструальному циклі, порушеннях циклу;
§ при наявності виділень із піхви поза менструальним циклом (а також під час менопаузи);
§ при постановці або вилученні внутрішньоматкового контрацептиву;
§ при підозрі на утвори органів малого тазу;
§ для динамічного контролю захворювання і ефективності лікування;
§ при неплідді;
§ при підозрі на вагітність (УЗД може визначити вагітність протягом першого тижня затримки);
§ контроль після пологів, оперативних втручань .
Особливий вид УЗД – фолікулометрія. Це дослідження використовується для моніторингу діяльності яєчників в динаміці, визначення найбільш вдалого моменту для зачаття і виявлення причини непліддя. Ультразвукова діагностика проводиться кілька разів протягом одного менструального циклу.
З профілактичною метою рекомендується проходити УЗД 1 раз на рік.
Важливою є комплексна діагностика пацієнта: огляд гінеколога на кріслі, кольпоскопія та УЗД, оскільки тільки в поєднанні цих обстежень можливо поставити правильний діагноз.
УЗД органів черевної порожнини – це інформативний і безпечний метод обстеження внутрішніх органів, за допомогою якого можна дослідити підшлункову залозу, печінку, жовчний міхур, жовчні протоки, селезінку.
УЗД органів черевної порожнини проводять при плановому профілактичному огляді, а також якщо результати аналізів й проведених обстежень вказують на можливі запальні, інфекційні, функціональні та онкологічні захворювання.
Ці зміни неможливо виявити при пальпації, крім того, часто вони протікають безсимптомно.
Показанням до УЗД черевної порожнини є наявність однієї або декількох скарг:
- больові відчуття в животі, підребер’ї, поперековій області гострого, колючого типу, що тягнуть, ріжуть;
- диспепсичні розлади (нудота, печія, відрижка, розлад шлунку, закрепи);
- відчуття тяжкості в правій клубовій області після прийняття їжі;
гіркота або металічний присмак у роті, неприємний запах з рота;
лихоманка, підвищення температури тіла; - жовтушність шкірних покривів і слизових оболонок;
- гепатомегалія (патологічне збільшення печінки);
- спленомегалія (патологічне збільшення селезінки);
- загальна інтоксикація організму;
- різке підвищення або зниження ваги;
- метеоризм;
- при травмах живота;
- при підозрі на пухлинні процеси.
Процедура абсолютно нешкідлива та безболісна і переноситься вільно кожним пацієнтом, навіть дітьми.
Підготовка
Підготовка до УЗД черевної порожнини починається за кілька днів до процедури. На цей час бажано відмовитися від продуктів, що сприяють газоутворенню (хліб, молоко, картопля, капуста, фрукти, бобові і т.д.).
УЗД черевної порожнини проводиться натщесерце або після 6-8 годинного голодування.
Якщо дослідження призначене після обіду, то вранці можна легко поснідати, після чого вживати їжу та воду не рекомендується (за винятком тяжкохворих пацієнтів та хворих на цукровий діабет).
Порядок проведення ультразвукового обстеження дуже простий і не вимагає від пацієнта будь-яких зусиль. Дослідження проводиться в положенні лежачи на спині, іноді лікар може попросити трохи розвернутися на бік або затримати дихання.
З профілактичною метою УЗД черевної порожнини потрібно проводити 1 раз на рік, а при наявності скарг – негайно звернутися до лікаря для проведення даної процедури.
В умовах сучасності хвороби органів сечовидільної системи (нирок, наднирників, сечового міхура) зустрічаються усе частіше. Причини цього – зміни в екології, низька якість води, яку споживає людина, згубні звички та стреси. Усі ці фактори впливають не лише на здоров’я дорослого населення, а й дітей. Патології нирок та сечового міхура можуть тривалий час залишатись прихованими: людина не звертає особливої уваги на незначні зміни самопочуття та інші ознаки збоїв у роботі цих органів.
УЗД сечовидільної системи лікар призначає, якщо пацієнт звертається з наступними скаргами:
– різного роду болі у попереку (гострі, різкі, ниючі чи тупі болі);
– зміни у сечі (мутність, зміна кольору, наявність включень);
– проблеми з сечовипусканням (утруднене або відсутнє виведення сечі з організму);
– нетримання сечі, енурез;
– підвищення температури тіла, АТ;
– асцит (надлишок рідини в черевній порожнині);інші симптоми: спрага, сухість у роті, втрата апетиту, в’ялість.
Також показанням для проведення УЗД сечовидільної системи з профілактичною метою є:
– наявність раніше виявленої патології сечовидільної системи;
– диспансеризація;
– зміни в аналізах крові та сечі;
– планування вагітності.
Ультразвукове дослідження молочних залоз – це сучасний і високоінформативний метод діагностики захворювань грудей, який дозволяє на ранніх стадіях виявити ознаки розвитку доброякісних та злоякісних утворень. УЗД молочних залоз дозволяє виявити навіть мінімальні відхилення в будові залозистої тканини та протоків, вивчити стан прилеглих тканин і лімфовузлів.
Показання для УЗД молочних залоз:
1. Діагностика та спостереження захворювань грудних залоз.
2. Рання онкодіагностика.
3. При плануванні вагітності та в період лактації.
4. Оцінка стану після травми, перенесених запальних процесів в грудній клітці або після установки грудних імплантатів.
5. Підтвердження наявності новоутворень, виявлених при інших діагностичних дослідженнях.
6. Моніторинг можливих змін при призначенні гормональної терапії.
7. Для налагодження/ відновлення грудного вигодовування при мастопатії та лактостазі.
8. Спадкова схильність до онкологічних захворювань.
Протипоказання
УЗД молочних залоз практично не має протипоказань. Дослідження не проводиться у разі наявності ран і пошкоджень в області обстеження.
Симптоми, що потребують негайного візиту до лікаря:
– біль у молочній залозі
– припухлість
– зміна кольору шкіри і набряклість
– місцеве підвищення температури
– виділення з соска у жінки, що не годує грудьми (тобто молозиво, гній, кров)
– збільшення пахвових лімфатичних вузлів
– ущільнення.
З метою профілактики УЗ-обстеження потрібно робити не рідше ніж один раз на рік.
Ультразвукова діагностика – швидкий та безпечний метод оцінки стану щитоподібної залози – складової ендокринної системи, яка продукує гормони, і від діяльності якої залежить синхронне функціонування усіх органів людини. Будь-яке відхилення у роботі залози може призвести до серйозних порушень в організмі.
Реалії сучасного життя – нестача йоду в певних регіонах, екологічні проблеми, постійні стреси, травми, інтоксикація організму та супутні захворювання – обумовили зміни в роботі щитоподібної залози в третини населення.
У зв’язку з даною ситуацією, профілактичне обстеження доцільно проводити один раз на рік.
Обов’язковим ультразвукове обстеження є:
– при наявності спадкових захворювань даного органу;
– у випадку, коли впродовж тривалого періоду присутні апатія, в’ялість, постійна втомлюваність, надмірна дратливість та часті перепади настрою, прискорене серцебиття та порушення його ритму, тремтіння пальців верхніх кінцівок, випадіння волосся;
– якщо значний період відбувалося приймання гормональних препаратів;
– систематичне підвищення температура тіла спостерігається впродовж тривалого часу;
– наявні ознаки ожиріння;
– відчуття кому в горлі;
– постійний кашель та першіння в горлі.
Ультразвукове дослідження виконується з метою встановлення наявності та визначення типу утворень, характеру запальних процесів й інших патологічних змін у залозі. Своєчасне їх виявлення гарантує ефективне лікування. Попередньої підготовки обстеження не потребує. Процедура здійснюється в положенні лежачи на спині або сидячи, голову пацієнт відкидає назад, на передню частину шиї наноситься спеціальний гель, який забезпечує повне проходження ультразвуку.
УЗД під час вагітності – це незамінний та безпечний вид обстеження.
Побачити вагітність у порожнині матки можна вже починаючи з 4 тижнів, що відповідає одному тижню затримки менструації. УЗД на 6-8 тижні вагітності може дати таку важливу інформацію, як кількість ембріонів (один чи більше), наявність серцебиття ембріонів, а також виявлення позаматкової вагітності.
ОБОВ’ЯЗКОВО УЗД на ранніх термінах вагітності проводиться при:
- кров’яних виділеннях, особливо яскравого кольору;
- невідповідністі розмірів матки терміну вагітності;
- болях внизу живота;
- для виключення вагітності, що не розвивається, при звичному невиношуванні;
- після проведення допоміжних репродуктивних технологій для уточнення розвитку ембріона (проводиться через 2 тижні після результату крові на ХГЛ).
Скринінгові огляди
Перший скринінговий УЗ-огляд під час вагітності проводиться в терміні 11тижнів 1день – 13тижнів 6днів. На цьому етапі можна запідозрити хромосомні аномалії плоду та виключити грубі вади розвитку.
Другий скринінговий УЗ-огляд вагітних проводиться в терміні 18тижнів 1день – 21тиждень 6днів. Фахівець проводить детальне обстеження органів і систем плоду та оцінює правильність їх функціонування.
УЗД в третьому триместрі вагітності проводиться при:
– кров’яних виділеннях;
– ожирінні;
– цукровому діабеті;
– гіпертонічній хворобі;
– перенесених інфекційних захворюваннях;
– підозрі на затримку розвитку плоду;
– підозрі багатоводдя;
– зміни рухової активності плоду;
– прееклампсії;
– больових відчуттях;
– обтяженому акушерському анамнезі;
– підозрі на ізоімунний конфлікт по резус-фактору;
– підозрі сідничого передлежання плоду;
– вагітним із захворюваннями серцево-судинної системи, щитоподібної залози, печінки та жовчного міхура, захворюваннях крові, нирок;
– вагітним високої групи ризику
Грудне вигодовування незамінне для забезпечення повноцінного розвитку і росту дитини. Абсолютно унікальне значення мають імунобіологічні протиінфекційні властивості грудного молока. Так, грудне молоко містить імунобіологічні фактори, які сприяють формуванню імунного захисту организму дитини, захищають грудну дитину від інфекційних захворювань.Діти, яких вигодувала мати грудьми, значно рідше мають:
• алергічні захворювання;
• хвороби органів дихання;
• шлунково—кишкового тракту — панкреатит, холецистит;
• інфекційні кишкові захворювання;
• цукровий діабет;
• зайву вагу тіла ;
У таких дітей набагато рідше буває діарея, пневмонія, бронхіальна астма, ексудативний діатез, цукровий діабет.
Грудне вигодовування має неперевершений позитивний вплив на формування нервової системи. Так, поліненасичені жирні кислоти, які містяться у грудному молоці, розглядаються як «прискорювач» дозрівання і розвитку центральної нервової системи, особливо у дітей, які народились передчасно.
Чому так важливо раннє прикладання дитини до грудей матері, контакт «шкіра до шкіри» після народження і спільне цілодобове перебування з матір’ю у пологовому будинку?
Стрес, який дитина переносить під час народження, незрівняний по силі ні з однією стресовою дією у наступні роки життя. Тому перше, що дитина повинна відчути і побачити у цьому новому для неї і незнайомому світі, має бути материнське тепло, обличчя і голос матері.
Почуття комфорту і захищеності у дитини з перших хвилин життя може формувати тільки контакт з матір’ю, прикладання до грудей відразу після народження, у перші 30 хвилин життя, викладання малюка на живіт матері у пологовій залі, тобто контакт «шкіра до шкіри» протягом не менше 60 хвилин.
Перехід дітей на штучне вигодовування має бути суворо зумовлений і здійснюватися під контролем педіатра. Причинами для штучного вигодовування, особливо для новонароджених (від народження до 28 днів) і грудних дітей віком до 4-5 місяців життя, можуть бути повна відсутність у матері молока або протипоказання до природного вигодовування за медичними показами (тимчасовими чи постійними) з боку матері або дитини. Таких протипоказань небагато і вони добре відомі лікарям.
Особливо небажаним є штучне вигодовування в перші 3-4 місяці, так як цей найбільш незрілий період життя дитини вважається “критичним” для збереження її здоров’я, а грудне молоко матері допомагає малятам, навіть недоношеним чи тим, що народилися хворими, подолати недуги і труднощі цього періоду.
На сучасному етапі найбільш раціональним і фізіологічним режимом акушерського стаціонару є спільне перебування матері і дитини.
Єдність матері і дитини починає формуватись з моменту народження дитини залежно від умов перебування і надання медичної допомоги породіллі і новонародженому. Спільне перебування починається з часу народження дитини (викладання на живіт матері з наступною обробкою немовляти, прикладанням до грудей матері в перші 30 хвилин, контактом «шкіра до шкіри», «очі в очі») Які головні переваги такого режиму післяпологових відділень?
1. Спільне перебування забезпечує можливість годування дитини за вимогою, що є однією з принципових фізіологічних умов становлення нормальної лактації. І навпаки, суворий погодинний регламентований режим годування дитини — основна причина втрати лактації.
2. Значне зниження можливості виникнення і розповсюдження інфекцій у новонароджених і матерів за рахунок витіснення госпітальних штамів стафілококів нелікарняними штамами мікробів.
3. Значне зменшення ризику таких ускладнень як патологічне згрубіння молочних залоз, лактостаз, мастит, субінволюція матки.
4. Встановлення тісного контакту матері і дитини, формування і закріплення психологічного зв’язку, любові, тепла та захищеності.
5. Засвоєння матір’ю навичок по догляду за дитиною і годування грудьми, що допомагає їй після виписки зі стаціонару долати труднощі, пов’язані з грудним вигодовуванням і материнськими обов’язками взагалі.
Частота прикладень дитини до грудей при спільне перебування може досягати 10-12 разів на добу (обов’язково дотримуючись правильної техніки годування). Вкрай важливо не знімати харчове занепокоєння дитини ніяким допоюванням між годуваннями, тобто штучними сумішами. У міру збільшення молока частота годувань зменшується до 7-9. Нічні прикладання особливо важливі у підтримці лактації. Тривалість годування не повинна обмежуватися при правильній техніці прикладання до грудей. Після активного смоктання груді і спорожнення її, слід запропонувати дитині другу грудь. У наступне годування слід почати вже з цієї груді.
Поспіх при годуванні може привести до того, що дитина не отримає «заднього», найбільш енергетично цінного молока. Тому ні в якому разі не можна швидко міняти груди при вигодовуванні.
У разі наявності протипоказань до спільне перебування матері і дитини з метою забезпечення нормального становлення лактації доцільне впровадження індивідуального режиму вигодовування дитини.
Правильно організоване грудне вигодовування і нормальна лактація у матері, як правило, не потребує зціджування, молока прибуває рівно стільки, скільки потрібно дитині. Додаткові зціджування віднімають багато сил та часу у матері та сприяють утворенню надлишкі молока. В той же час існує ціла низка ситуацій, коли необхідно зціджувати грудне молоко для:
- Збереження і підтримки лактації за наявності тимчасових протипоказань для грудного вигодовування з боку матері або дитини.
- Годування дитини з низькою вагою тіла.
- Здійснення правильної техніки годування при переповненій щільній молочній залозі.
- Поліпшення стану жінки при нагрубанні молочної залози, розвитку лактостазу.
- Годування хворої дитини, яка не може висмоктати достатню кількість молока.
- Годування дитини грудним молоком, якщо мати працює, або вчиться.
- Змащування молозивом або молоком сосків і ареоли з метою попередження утворення тріщин або їхнього лікування.
- Стимуляції лактації при недостатній кількості молока у матері.
За відсутності перелічених показань зціджування грудного молока не тільки не корисне, але й може бути шкідливим для жінки, особливо при порушенні правильної техніки (травмування тканини молочної залози, необґрунтована стимуляція продукції молока).
Під час зціджування молока активність окситоцинового рефлексу значно нижча, ніж при смоктанні дитини. Тому, перш ніж почати зціджування, потрібно стимулювати рефлекс виведення молока.
Як стимулювати окситоциновий рефлекс?
– під час зціжування, за можливістю, усамітнитись;
– заспокоїтись;
– за можливості усунути або зменшити тривожні або больові відчуття.
Практична підтримка або порада:
- якщо є можливість – здійснити контакт матері і дитини (“шкіра до шкіри” або “очі в очі”);
- випити теплий напій (молоко, неміцний чай, компот, тощо);
- зігріти молочну залозу (теплий душ);
- стимулювати соски легким потягуванням їх пальцями;
- зробити легкий, обережний масаж молочної залози;
- зробити жінці масаж спини протягом 2 – 3 хвилин.
Зціджування грудного молока руками – це найбільш продуктивний метод, він не потребує ніяких пристосувань, тому жінка може зціджувати молоко в будь-якому місці і в будь-який час.
Зціджування грудного молока не викликає труднощів, якщо груди м’які і буває досить важким, коли молочні залози щільні, тугі і навіть болючі. Саме тому потрібно навчати породіллю зціджуванню молока в перший або другий день після пологів.
Жінка повинна сама зціджувати своє грудне молоко, що забезпечує найменше травмування тканини молочної залози.
Забезпечення правильного положення дитини біля груді і правильної техніки ГрВ — один з вирішальних чинників успіху лактації взагалі.
Основні чотири ключові моменти положення дитини біля грудей:
1. Голова і тулуб дитини перебувають на одній лінії. Дитина не може легко смоктати і ковтати молоко, якщо її голівка викривлена чи зігнута.
2. Обличчя дитини повернуте до грудей матері, носик — навпроти соска. Дитина має бути відсунута від матері лише настільки, щоб був збережений контакт «очі в очі».
З. Тіло дитини притиснуте до тіла матері (живіт до живота).
4. Мати повинна притримувати все тіло дитини знизу, а не тільки плечі та голову (особливо, якщо дитина новонароджена або з низькою вагою). Деякі матері тримають дитину на колінах.
Ознаки правильного прикладання дитини до грудей, незалежно від способу прикладання
• підборіддя торкається до груді матері;
• ротик дитини широко розкритий;
• нижня губа вивернута;
• щічки округлені або ніби розтікаються по груді матері;
• більша частина ареоли (нижня частина) захоплена ротом дитини;
• мати не відчуває біль навіть при тривалому смоктанні;
• чути як дитина ковтає молоко.
Основні помилки прикладання дитини до грудей:
• надто високе положення (мати сидить, високо піднявши коліна);• надто низьке положення (мати не підтримує дитину, тому доводиться нахилятись вперед);• дитина далеко від матері (це відбувається тоді, коли мати підтримує дитину знизу китицею руки, як| перебуває на стороні груді, якою вона годує);• мати підтримує грудь в положенні «ножиць» (таким чином можна вирвати грудь з рота дитини і заблокувати потік молока через молочні синуси).
Основні помилки прикладання дитини до грудей з боку медпрацівників:
• намагаються самі покласти дитину на грудь, замість того, щоб допомогти матері самій це зробити (я що ви будете це робити замість матері, то вона ніколи не навчиться це робити сама);• намагаються силоміць заштовхати грудь дитині в рот.
Наслідки неправильної техніки ГрВ:
♦ утворення тріщин, біль при годуванні грудьми, поява страху перед відчуттям болю, гальмування рефлексу виведення молока;
♦ неефективне смоктання дитини, а отже його незадоволення, зниження маси тіла;
♦ невисмоктане молоко в грудях призводить до лактостазу і зменшення його секреції;
♦ розвивається т. з. «гіпогалактія»;
♦ наслідком утворення тріщин і лактостазу може бути мастит.
Для успішного смоктання дитина повинна в достатній мірі захоплювати грудь матері таким чином, щоб її язик надавлював на молочні синуси. Смоктання тільки соска є основною причиною виникнення проблем при становленні лактації і ГрВ .
Період годування грудьми не потребує дотримання будь-яких спеціальних дієт. Однак на вироблення молока протягом всього періоду лактації організм жінки витрачає внутрішні ресурси свого організму. У зв’язку з цим харчування матері, що годує грудьми свою дитину, повинно бути достатньо калорійним та збалансованим за вмістом всіх поживних речовин.
Хімічні джерела для нутрієнтів (харчові речовини) жіночого молока повинні також безпосередньо поставлятися через харчування самої жінки, яка годує грудьми.
В той же час, слід пам’ятати, що обсяг залежить майже включно від частоти прикладання дитини до грудей та активності і інтенсивності смоктання.
Калорійність харчування матері, що виділяє до 1 літра молока за добу, повинна бути підвищена на 700 ккал. Так, якщо для жінок середнього рівня фізичного розвитку, яка займається легкою або середньою по тяжкості працею, енергетична цінність добового раціону становить 2500 ккал, то на період годування грудьми – 3200 ккал.
Під час лактації значно підвищується ефективність обміну речовин, в результаті чого їжа засвоюється повніше, ніж звичайно. Тому в сучасній нутріціології більше уваги приділяється не кількісному, а якісному складу меню жінки, що годує. Раціон харчування повинен бути збалансованим по вмісту всіх харчових речовин: білків, амінокислот, жирів, вітамінів.
Неадекватне по енергетичній цінності та якісному складу харчування жінки, яка годує, може мати такі наслідки:
- відбувається виснаження материнського депо нутрієнтів;
- зменшується кількість нутрієнтів в материнському молоці;
- як наслідок – розвивається клініка аліментарної моно- або полінутрітивної недостатності у матері та дитини.
В педіатричній практиці найчастіше зустрічаються клінічні прояви дефіциту харчового статусу матері, що годує, за такими компонентами як залізо, цинк, йод, фолати, вітаміни В6, В12, А, D, E, K, біотин, аскорбінова кислота, що супроводжується розвитком моно- або полігіповітамінозу, анемії, рахіту.
Надзвичайно важливе значення має забезпечення дитини пренатально та постнатально через материнське молоко високополіненасиченими жирними кислотами, які впливають на формування клітинних структур та регуляторних механізмів у дитини і, в першу чергу, на формування ЦНС, а також на біосинтез грудного молока у матері.
Із продуктів, які містять повноцінні білки, рекомендуються сир або вироби з нього, молоко, негострі сорти твердого сиру, кефір, ряжанка, відварне м’ясо, риба, птиця. Коров’яче молоко краще застосовувати знежирене. Якщо жінка погано переносить молоко та молочні продукти, в такому разі можна їй рекомендувати молоко із зниженим вмістом лактози. Регуляторне вживання продуктів з про біотичною дією – профілактика дисбактеріозу. Тому серед кисломолочних продуктів перевагу слід віддавати біокефірам.
Бажано використовувати м’ясо різних видів (яловичина, нежирна свинина, куряче м’ясо, індичатина, кроляче м’ясо) у відварному або тушкованому вигляді, але не ковбасні вироби. Риба нежирних сортів (судак, тріска, короп, хек). Курячі яйця (не більше 1 шт. на добу) можна використовувати у відварному або жареному вигляді. Важливо регулярно вживати морепродукти (морська риба, капуста). Як джерело жиру слід використовувати легкозасвоювані жири (вершкове масло, вершки, сметана). Обов’язкове є включення в щоденний раціон рослинної олії, як основного джерела поліненасичених жирних кислот та віт. Е, необхідних для нормального розвитку дитини.
Джерелом вуглеводів є такі продукти як хліб житній та пшеничний, борошняні вироби, крупи (краще вівсяна, гречана, пшоняна), овочі, фрукти. Важливо включати в свій раціон дієтичні сорти хліба з додаванням борошна грубого помолу, що є додатковим джерелом вітамінів (групи В) та стимулює нормальне функціонування шлунково-кишкового тракту жінки.
Слід застережити від використання надмірної кількості легкозасвоюваних вуглеводів (цукор та кондитерські вироби), яке викликає надмірне збільшення маси тіла, пригнічує лактацію.
Важливо включати в раціон харчування овочі (свіжі та після термічної обробки), фрукти, ягоди, соки. Якщо жінка не має можливості забезпечити свій раціон достатньою кількістю овочів та фруктів, необхідно рекомендувати їй регулярно приймати полівітаміни.
Питний режим жінки, яка годує, повинен бути достатнім ( не < 2 л на добу, включаючи супи, молоко, чаї). Між тим надмірне вживання рідини не приводить до збільшення лактації, а викликає збільшення навантаження на серцево-судинну систему, нирки і може навпаки пригнічувати лактацію. Зважаючи на те, що в організмі жінки, яка годує, рідина використовується, в першу чергу, на секрецію молока, а потім на інші функції, показником достатнього вживання рідини буде виділення нормальної кількості сечі світло-жовтого кольору та відсутність відчуття спраги.
Для контролю за адекватністю харчування жінки, яка годує, крім оцінки стану здоров’я її дитини важливим є контроль за динамікою маси тіла жінки. Як правило, в динаміці лактації відбувається поступове зниження маси тіла на 50-100г за місяць протягом 4-6 місяців після пологів. Одночасно відбувається зменшення товщини жирового шару тіла.
Необхідно пам’ятати, що деякі патологічні стани можуть бути викликані особливостями харчування матері. Так, при вживанні нею продуктів, які є алергенами (шоколад, какао, цитрусові, полуниці, гриби та ін.), надмірному вживанні меду, горіхів, коров’ячого молока, сиру, риби у дитини можуть з’явитись прояви харчової алергії.
Досить часто алергічні прояви виникають при вживанні окремих видів фруктів і ягід. Тому рекомендується їх вживати послідовно, починаючи з невеликої кількості, а при появі алергічної реакції з боку дитини – виключити з раціону.
Вживання деяких овочів та фруктів (виноград, огірки, сливи, абрикоси) також можуть викликати метеоризм та диспепсичні розлади.
Жінка, яка годує, повинна приймати їжу 5-6 разів на добу, в зручний для неї час, або з більш-менш рівномірним розподілом об’єму та харчового навантаження протягом дня.
Для покращення секреції та виділення молока за 15-20 хвилин до початку годування рекомендується жінці випити 200-250 мл теплого напою (чай з молоком, відвар трав, компот тощо).
Вживання пересмажених продуктів, концентрованих бульйонів, пряностей, консервів, надмірної кількості солі може викликати подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, появи у неї кишкових колік, диспепсичних розладів, алергії.
Неприпустимим є вживання міцної кави, алкогольних напоїв, в тому числі пиво.
Жінка, що годує, повинна мати змогу повноцінно відпочивати, достатньо часу прибувати на свіжому повітрі, уникати важкої фізичної роботи. Частину домашньої роботи (прибирання, прання, приготування їжі) повинні взяти на себе члени сім’ї, особливо в перші місяці після пологів.
Метод лактаційної аменореї – це природній метод контрацепції. Використовується тимчасово.
Більшість жінок знають цей метод під однією фразою «доки вигодовую груддю, доти не завагітнію», зважаючи на те, що ви можете годувати груддю до 2х років і більше. Та це в корні не вірно. Тому що високу ефективність (98 %) засіб забезпечую при дотриманні обов’язкових правил, а саме:
– інтервал між годуванням дитинки грудьми не повинен перевищувати 4 години в денний час та 6 годин у нічний час.
Навіщо це потрібно? Справа в тому, що контрацептивний ефект буде забезпечувати гормон пролактин, а він в організмі жінки виробляється переважно від смоктання дитинки грудей. Та у найбільшій кількості виробляється у нічний час.
– відсутність будь-яких кров’янистих виділень зі статевих шляхів у жінки.
Чому це так важливо? Наявність кров’янистих виділень може вказувати на відновлення менструального циклу. А це вже означає визрівання яйцеклітин та здатність завагітніти.
– метод можна застосовувати лише перші шість місяців після пологів. Далі він не ефективний.
Переваги методу лактаційної аменореї (МЛА):
· заохочує грудне вигодовування, вкрай важливе для здоров’я дитини;
· сприяє встановленню психологічного контакту між мамою і дитинкою;
· висока ефективність – 98 %;
· не потребує фінансових затрат;
· не пов’язаний зі статевим актом.
Може бути застосований одразу ж після відновлення статевого життя після пологів.
У разі виникнення будь-яких питань щодо запобігання вагітності Ви можете звернутись до свого лікаря або в кабінет планування сім’ї.